Музей Джахіта Ситкі Таранджі в Діярбакирі

Діярбакир Пам'яткиМузей Джахіта Ситкі Таранджі в Діярбакирі

Музей Джахіта Ситкі Таранджі — будинок поета з чорного каменю Діярбакира

В історичному кварталі Sur Діярбакира, за кілька кроків від Великої мечеті, стоїть двоповерховий базальтовий будинок, збудований у 1733 році. У його стінах 1910 року народився Джахіт Ситкі Таранджі — один із найтонших ліриків турецької поезії XX століття. Сьогодні це місце називається Музей Джахіта Ситкі Таранджі. Будівля відкрита для відвідувачів з 1973 року і зберігає 152 особисті предмети поета та його родини. Музей Джахіта Ситкі Таранджі — це не просто будинок-музей: це модель традиційного діярбакирського житла XVIII століття, де чотири флігелі навколо квадратного двору відповідали чотирьом порам року, і сама архітектура розповідає про ритм життя в цьому місті протягом століть.

Історія та походження Музею Джахіта Ситкі Таранджі

Cahit Sıtkı Tarancı народився 2 жовтня 1910 року в Діярбакирі, у найбільшій кімнаті літньої секції цього будинку — так званій başoda («головній кімнаті»). Поет прожив тут дитинство та юність, а потім переїхав до Стамбула. Він прожив 46 років і помер у 1956 році. Його поезія відрізнялася особливою інтимністю та тонким ліризмом; збірки віршів, що вийшли за його життя та посмертно, склали важливу сторінку в історії сучасної турецької літератури.

Сама будівля була зведена в 1733 році — тобто на момент народження Таранджі їй уже було майже два століття. Будівельний матеріал — базальт, з якого збудовано весь історичний Діярбакир. Цей чорний вулканічний камінь надає всьому старому місту особливого суворого вигляду, несхожого на жодне інше турецьке місто.

Після смерті поета будинок стояв порожній і поступово занепадав. У 1973 році Міністерство культури Туреччини придбало його. Після реставраційних робіт 29 жовтня 1973 року — у день 50-річчя проголошення Турецької Республіки — будинок було відкрито як меморіальний музей. Вибір дати був символічним: день народження Республіки став одночасно днем народження музею.

У 2003 році будівля пройшла ще одну реставрацію. Наступна масштабна реставрація та оновлення експозиції відбулися у 2011–2012 роках: роботи розпочалися 1 травня 2011 року і завершилися 1 серпня 2012-го. Оновлений музей відкрився 18 травня 2012 року — у Міжнародний день музеїв. У музеї зберігаються 152 експонати: особисті речі поета, сімейні предмети побуту, документи та фотографії.

Архітектура та що подивитися

Будівля музею сама по собі є пам'яткою — зразком традиційного діярбакирського житлового будинку XVIII століття. Зовні вона непомітна: темні базальтові стіни, закритий від вулиці двір, мінімум декору на фасаді. Але варто увійти у двір — і відкривається інша логіка простору.

Архітектура чотирьох сезонів

Будівля складається з чотирьох симетричних флігелів, розташованих навколо квадратного двору. Кожен флігель відповідав певному сезону: північний використовувався влітку, східний — навесні, південний — взимку, західний — восени. Це не просто поетична метафора: орієнтація кімнат щодо сонця була ретельно продумана для забезпечення комфортного мікроклімату в кожну пору року. Подібна система організації житлового простору називається в традиційній турецькій архітектурі «чотирисезонним будинком» (dört mevsimlik ev) і є яскравим прикладом кліматичної архітектури задовго до появи цього поняття.

Başoda — головна кімната

У літній (північній) секції на другому поверсі розташована başoda — головна кімната будинку. Перед нею знаходиться айван з подвійною аркою — відкрита галерея, традиційна для анатолійського житлового зодчества. Саме в başoda народився поет — це найпросторіша і парадна кімната будівлі, яка в традиційних будинках призначалася для зустрічі гостей і важливих сімейних подій.

Кухня, хамам і 14 кімнат

Кухня розташована в північно-східному куті, оформленому у вигляді айвану. У південно-західному куті — хамам (лазня). Всього в будівлі 14 кімнат різного розміру, комора і туалет. Двоповерхова структура літньої секції є найбільш представницькою частиною будинку: саме тут зосереджено більшість експонатів і відтворено інтер'єри епохи.

Експозиція: речі поета

152 предмети у вітринах та на полицях — це не монументальні реліквії, а інтимні свідки життя: письмовий стіл, книги, окуляри, рукописи, сімейні фотографії, одяг, особисті листи. Музей навмисно відтворює атмосферу житлового будинку, а не офіційного меморіалу. Відвідувач почувається гостем, а не туристом перед вітриною.

Цікаві факти та легенди

  • Cahit Sıtkı Tarancı прожив усього 46 років (1910–1956). Його вірш «Otuz Beş Yaş» («Тридцять п'ять років»), написаний у 1946 році, вважається одним із найвідоміших творів сучасної турецької поезії про вік і час.
  • Музей відкрився 29 жовтня 1973 року — рівно в 50-річчя Турецької Республіки. Такий збіг був обраний навмисно: літературна спадщина Таранджі трактувалася як частина культурного фундаменту нової країни.
  • Будівля зведена у 1733 році — тобто вона майже вдвічі старша за самого поета і більш ніж удвічі старша за Турецьку Республіку. Три століття базальтових стін зберігають шари історії, що далеко виходять за межі долі однієї людини.
  • Традиційне планування «чотирьох сезонів» з окремими флігелями для зими, весни, літа та осені відображає кліматично продуманий підхід до житла, характерний для анатолійських міст з різкими сезонними перепадами температур.
  • Поруч із Музеєм Таранджі в Діярбакирі знаходиться ще один аналогічний будинок-музей — Ziya Gökalp Müzesi, присвячений основоположнику турецького націоналізму. Обидві будівлі — з базальту, обидві — XVIII століття, обидві — у кварталі Sur.

Як дістатися

Музей знаходиться в історичному кварталі Сур Діярбакира, поблизу Великої мечеті (Ulu Cami). Аеропорт Діярбакира (DIY) приймає прямі рейси зі Стамбула, Анкари та Ізміра. З аеропорту до центру — таксі близько 15–20 хвилин або міський автобус. До кварталу Сур можна дістатися пішки з центру; паркування біля базальтових воріт складне — краще залишити машину в центрі й пройти пішки.

З інших міст Південно-Східної Анатолії — Газіантепа, Шанлиурфи, Батмана — курсують регулярні автобуси. Автобусний вокзал Діярбакира пов'язаний з центром долмушами та маршрутками.

Поради мандрівникові

Музей відкритий з вівторка по неділю; у понеділок закритий. Уточнюйте години роботи заздалегідь. Вхід платний, але символічний. На огляд піде 45–60 хвилин; якщо цікавить сама архітектура двору — можна провести тут більше часу.

Поєднуйте візит до музею з прогулянкою по Суру: Велика мечеть (Ulu Cami), Мечеть Бехрам-паші (Behram Paşa Camii), Музей Зії Гекальпа (Ziya Gökalp Müzesi) — все в пішохідній досяжності. Базальтові провулки Сур особливо красиві на заході сонця, коли чорний камінь набуває золотистого відблиску.

Фотографувати в музеї зазвичай дозволено, але уточнюйте у персоналу. Якщо ви цікавитеся турецькою поезією, постарайтеся прочитати кілька віршів Таранджі перед поїздкою: вірші в перекладі допоможуть інакше відчути простір будинку. Музей Джахіта Ситкі Таранджі — це місце, де базальтові стіни та доля лірика накладаються одна на одну, створюючи образ Діярбакира, якого не знайти в жодному путівнику.

Для нас важливий Ваш комфорт, для того щоб прокласти маршрут, натисніть на потрібний маркер
Зустріч за хвилин до початку
Вчера 17:48

Також за темою

Cyaneae (Кіанеї) — місто саркофагів Лікії поблизу Демре
Cyaneae (Кіанеї) — місто саркофагів Лікії поблизу Демре
Вчера 17:48
Güvenpark у Кизлаї — пам’ятник Безпеці та серце Анкари
Güvenpark у Кизлаї — пам’ятник Безпеці та серце Анкари
Вчера 17:48
Стара мечеть (Мерсін) — історія та архітектура Eski Cami
Стара мечеть (Мерсін) — історія та архітектура Eski Cami
Вчера 17:48
Багаран — стародавня столиця Вірменії в провінції Карс
Багаран — стародавня столиця Вірменії в провінції Карс
Вчера 17:48
Часто задавані питання — Музей Джахіта Ситкі Таранджі в Діярбакирі Відповіді на поширені запитання про Музей Джахіта Ситкі Таранджі в Діярбакирі. Інформація про роботу, можливості та використання сервісу.
Це меморіальний будинок-музей в історичному кварталі Сур у Діярбакирі, присвячений Чахіту Сіткі Таранджі — одному з найвидатніших ліриків турецької поезії XX століття. У цьому будинку поет народився 1910 року. Музей зберігає 152 особисті предмети: рукописи, фотографії, листи, одяг, книги та предмети побуту родини Таранджі.
Базальтовий будинок було збудовано 1733 року — майже за два століття до народження поета. Статус музею будівля отримала 29 жовтня 1973 року, у день 50-річчя Турецької Республіки. Дату було обрано навмисно: літературну спадщину Таранджі розглядали як частину культурного фундаменту нової країни.
Будинок є зразком традиційного діярбакирського житла XVIII століття. Чотири флігелі навколо квадратного двору відповідали чотирьом порам року: північний — літній, східний — весняний, південний — зимовий, західний — осінній. Орієнтація кімнат щодо сонця забезпечувала комфортний мікроклімат цілий рік — це приклад кліматичної архітектури задовго до появи самого терміна.
Башода — головна, найпросторіша кімната будинку, розташована в літній (північній) частині на другому поверсі. У традиційних будинках вона призначалася для прийому гостей та важливих сімейних подій. Саме тут 2 жовтня 1910 року народився Cahit Sıtkı Tarancı. Перед başoda розташований айван із подвійною аркою — відкрита галерея, характерна для анатолійського житлового зодчества.
Огляд експозиції зазвичай займає 45–60 хвилин. Якщо вас цікавить архітектура двору та атмосфера місця — тут можна провести більше часу, загалом близько 90 хвилин. Найкращі пори року для поїздки до Діярбакира — весна та осінь: комфортна температура та м’яке світло особливо добре підкреслюють красу базальтових стін.
Вірш «Otuz Beş Yaş» («Тридцять п’ять років»), написаний у 1946 році, вважається одним із найвідоміших творів сучасної турецької поезії. Він присвячений темі віку та швидкоплинності часу. Поет прожив 46 років і помер у 1956 році, залишивши невелику, але значущу спадщину.
Як правило, фотографування в музеї дозволено, однак правила можуть змінюватися. Рекомендуємо уточнити це у співробітників музею безпосередньо біля входу.
У пішій доступності від Музею Таранджі розташовані: Велика мечеть Ulu Cami, мечеть Behram Paşa Camii та Ziya Gökalp Müzesi — будинок-музей засновника турецького націоналізму, також збудований із базальту у XVIII столітті. Усі об'єкти знаходяться в історичному кварталі Sur і легко поєднуються в одну прогулянку.
Вхід платний, але вартість символічна. Музей працює з вівторка по неділю; понеділок — вихідний. Рекомендуємо заздалегідь уточнювати години роботи на офіційних ресурсах або за телефоном, оскільки вони можуть змінюватися у святкові дні та в міжсезоння.
Увесь історичний Діярбакир збудований із базальту — чорного вулканічного каменю, що видобувається в околицях міста. Цей матеріал надає старому місту унікального суворого вигляду, не схожого на жодне інше турецьке місто. Базальт міцний, добре зберігає тепло взимку і прохолоду влітку, що робило його ідеальним будівельним матеріалом для місцевого клімату.
Так, будівлю реставрували двічі після відкриття. У 2003 році було проведено ремонтні роботи. Масштабна реставрація з оновленням експозиції відбулася у 2011–2012 роках: роботи розпочалися 1 травня 2011 року, завершилися 1 серпня 2012 року, а оновлений музей відкрився 18 травня 2012 року — у Міжнародний день музеїв.
Керівництво користувача — Музей Джахіта Ситкі Таранджі в Діярбакирі Керівництво користувача Музей Джахіта Ситкі Таранджі в Діярбакирі з описом основних функцій, можливостей і принципів використання.
Аеропорт Діярбакира (DIY) приймає прямі рейси зі Стамбула, Анкари та Ізміра. З інших міст Південно-Східної Анатолії — Газіантепа, Шанлиурфи, Батмана — курсують регулярні автобуси. Найкращий час для візиту — весна або осінь: м'яка погода і гарне світло на базальтових стінах. Заплануйте на весь квартал Sur щонайменше півдня.
Від аеропорту до центру Діярбакира — таксі (близько 15–20 хвилин) або міський автобус. До кварталу Сур можна дістатися пішки з центру міста. Паркуватися біля базальтових воріт складно — краще залишити машину в центрі й пройти пішки історичними вулицями. Від автовокзалу до центру курсують долмуші та маршрутки.
Музей розташований за кілька кроків від Великої мечеті Ulu Cami у кварталі Сур. Перед візитом дізнайтеся про години роботи: музей не працює по понеділках, у святкові дні графік роботи може змінюватися. Придбайте квиток біля входу — вартість символічна.
Якщо вас цікавить поезія Таранджі, прочитайте кілька його віршів у перекладі перед поїздкою — це допоможе по-іншому сприймати простір будинку. Особливо рекомендуємо ознайомитися з віршем «Otuz Beş Yaş» («Тридцять п’ять років»). Заздалегідь уточніть у персоналу правила фотографування.
Увійшовши у двір, зверніть увагу на чотири флігелі, що відповідають порам року. Ознайомтеся з розташуванням кімнат щодо сторін світу: саме орієнтація визначала, який флігель використовувався в яку пору року. Знайдіть айван із подвійною аркою перед башодою у північній (літній) секції — це головний архітектурний акцент будівлі.
Підніміться до «башоди» — головної кімнати на другому поверсі літньої секції, де народився поет. Огляньте 152 експонати: письмовий стіл, рукописи, книги, особисті листи, сімейні фотографії та предмети побуту. Музей навмисно відтворює атмосферу житлового будинку, а не офіційного меморіалу — дайте собі час відчути цей простір.
Після відвідин музею поєднайте візит із прогулянкою по району Сур: поруч розташовані мечеті Улу-Джамі, Бехрама-Паші та музей Зія-Гьокалпа — усі вони знаходяться в межах пішої досяжності. Базальтові провулки особливо гарні на заході сонця, коли чорний камінь набуває золотистого відблиску. Постарайтеся завершити прогулянку до вечора, щоб застати це світло.